Denník N

Психологічне насильство та незаконне стягнення плати. Будинок для українських біженців демонструє зворотний бік системи допомоги

Foto - Ján Krošlák
Foto – Ján Krošlák

Церковний заклад у Банській Бистриці незаконно збирав гроші з українських біженців, вони також скаржаться на грубе поводження та образи.

                                                                            Slovenská verzia článku tu

Починаючи з березня Андреа Горватова як волонтер допомагає українським біженцям у Банській Бистриці. За цей час, за її власними словами, вона вирішувала всілякі проблеми – від допомоги з поселенням і працевлаштуванням до посередництва в лікуванні та госпіталізації в психіатричну лікарню.

Коли 12 липня їй зателефонувала українка Вікторія (на її прохання ми змінили ім’я) і запитала, чи не може допомогти знайти нове житло, Андреа поцікавилася, чому жінка покидає колишнє місце проживання.

Вікторія розповіла, що до цього часу жила в Домі для мігрантів у спасительок в Банській Бистриці, яким керує Конгрегація Сестер Найсвятішого Спасителя. З початку війни в Україні там поселили близько 40 українських родин. Опис умов у будівлі монастиря стурбував Андреа. Оскільки Вікторія була явно засмучена під час телефонної розмови, волонтерка також викликала члена регіональної команди Ліги психічного здоров’я на заплановану очну зустріч.

Під час зустрічі Вікторія розповіла, що координаторка закладу наприкінці травня почала вимагати від біженок підписати договір добровільного внеску, згідно з яким вони зобов’язуються щомісячно оплачувати проживання, харчування та інші послуги. Збір у розмірі 100 євро за дорослого та 50 євро за дитину необхідно сплачувати до 15 числа кожного місяця.

Після прибуття до монастиря Вікторія підписала договір про надання житла тимчасовому переселенцю, в якому зазначено, що вона може проживати в цьому закладі безкоштовно з 23 березня по 31 серпня 2022 року. Відповідно до Закону про притулок, вартість проживання в такому випадку компенсує держава. Право на державну допомогу мають лише ті, хто надає житло безкоштовно. Коли Вікторія відмовилася підписувати договір про «добровільний внесок», координаторка повідомила, що в такому разі їй доведеться залишити заклад. Тому вона почала шукати нове житло.

«Під час розмови пані Вікторія відчувала психологічний дискомфорт і стримувала плач. Вона також поскаржилася на неприємне спілкування – крики з боку сестер та координаторки Міхаели Сабов-Теттінгерової про неможливість користуватися кухнею. Вона розповіла, що в монастирі панує страх, люди бояться щось заперечувати, бо ризикують втратити житло», – розповіла Андреа Горватова.

Після спілкування з Лігою психічного здоров’я (Liga za duševné zdravie) Андреа взялася організувати відвідини монастиря командою Ліги. «Коли вона намагалася влаштувати відвідини нашої команди саме до цього закладу, їй було грубо відмовлено. Потім координаторка цього закладу надіслала мені електронний лист із вимогою вибачитися. Для нас це були сигнали про те, що, ймовірно, щось не так», – каже Андрей Вршанський, директор Ліги психічного здоров’я.

Тому Ліга психічного здоров’я звернулася до видання Denník N. «Ми переконані, що настав час відкрити цю тему, тому що це випадок, який може бути використаний для демонстрації того, що відбувається тут під поверхнею, і що повинна вирішити держава», – каже Вршанський.

Протягом двох тижнів ми поступово розмовляли з жінками-біженками, які вже покинули монастир у Банській Бистриці, а також з тими, хто ще там живе. Їхні описи вказують на те, що в цьому закладі вони зазнали поведінки, яка має ознаки булінгу та психологічного насильства. Наявні у нас документи свідчать, що керівництво закладу теж порушило закон.

Та, що наважилась піти

Вікторія більше двох тижнів живе в іншому закладі в Банській Бистриці. «Тут теж не все без проблем, але порівняно з тим, що я пережила у монастирі, це дрібниці», — каже п’ятдесятирічна жінка, яка має дві вищі освіти.

Вона жила в Домі для мігрантів у спасительок з кінця березня. За її словами, спочатку вона була рада мати дах над головою. Жінка зосередилася на пошуку роботи, а коли знайшла її, то фактично лише ночувала в монастирі. Тому спочатку не помічала проблем.

У травні координаторка закладу скликала такі собі збори, на яких повідомила всім мешканцям, що вони вичерпали ліміт безкоштовного проживання і що з кінця травня їм доведеться платити за електроенергію, воду та інші витрати. «Вона сказала, що ми витрачаємо багато води та електроенергії, тому підготує для нас додаткові угоди. «Кожен має приходити до неї в кабінет індивідуально, де вона визначатиме, хто скільки має платити, але фіксована сума — 100 євро на дорослого та 50 євро на дитину», — розповідає Вікторія.

Зізнається, що до останнього дня вагалася з підписанням угоди. Дізнавалася, чи справді потрібно платити, розпитувала людей, які перебувають в інших закладах. «Мені всюди казали, що їх ніхто нічого не змушує платити, тому що держава компенсує витрати на проживання».

Наприкінці червня координаторка скликала чергові збори, де знову нагадала, що всі мають підписати новий договір. Вона поводилася дуже неприємно. «Раніше вона регулярно організовувала зустрічі, де навчала нас, як малих дітей, розповідала, що ми робимо не так, які ми невдячні, що вона дарує нам свій вільний час і робить це безкоштовно. Її права рука – це сестра Бернадетта, яка теж кричала, принижувала нас, поводилася дуже зверхньо», – описує Вікторія.

Вона хотіла залишити монастир, два місяці шукала нове помешкання, але безуспішно. На початку липня координаторка повідомила їй, що всі, крім неї, вже сплатили «добровільний внесок». «Я знала, що це неправда. Мені координаторка сказала, щоб я прийшла до неї в офіс у понеділок, щоби ми вирішили це».

Вікторія намагалася хоча б заздалегідь дізнатися, що написано в угоді, яку вони мусять підписати. Від інших вона знала, що угода буде словацькою мовою, і вона не матиме часу, щоби як слід прочитати її і зрозуміти. Одна жінка, яка саме прийшла заселятися, показала їй свою. «Я бачила, що там написано, що добровільний внесок потрібно сплачувати до 15 числа. Я собі подумала, яка ж це добровільність, коли треба сплачувати до певної дати? Хіба благодійність не має бути від щирого серця?» – запитує Вікторія.

Жінка вирішила хоча б спробувати домовитися з координаторкою про меншу плату. «Я одна у Словаччині. Попри те, що я працюю, у мене в Україні залишилася донька, якій я звідси намагаюся матеріально допомагати», – пояснює вона.

Коли в домовлений день вона прийшла до офісу координаторки, там була також сестра Бернадетта. «Я сказала, що зараз у мене немає грошей і чи можу я платити менше. Але координаторка почала кричати на мене, обурюючись, що я працюю і сиджу тут з березня, мовляв, я повинна заплатити».

Вікторія намагалася пояснити їм, що вона весь день на роботі і не витрачає такої кількості води та електроенергії в закладі, щоби платити 100 євро на місяць. «Крім того, у нас там завжди були проблеми з водою, найчастіше навіть гарячої води не було, тільки в певний час. У нас був один туалет на дев’ять чоловік. Нам навіть не дозволяли готувати на кухні. І ми мали за це платити?»

Foto – Ján Krošlák

Утім, все ж таки, розплакавшись, жінка підписала угоду під тиском, хоч і нерозбірливо – лівою рукою. «Я зрозуміла, що це навіть не справжній договір, я не хотіла нагнітати ситуацію», – каже вона. Однак вона знала, що їй доведеться заплатити до 15 липня, інакше її можуть вигнати з закладу. «Координаторка постійно погрожує нам цим. Якщо ми не заплатимо, то виставить нас за двері».

Вікторії вдалося зв’язатися з українським юристом, який живе в Банській Бистриці, якому надіслала копії договору та договору про добровільний внесок. «Він мені сказав, що договір добровільного внеску не має юридичної сили, це чиста нісенітниця».

Він також запевнив Вікторію, що координаторка не має права виганяти її із закладу, а якщо спробує це зробити, то Вікторія повинна викликати поліцію.

«Я розуміла, що мала рацію, але водночас усвідомлювала, що не можу там залишатися в таких умовах – від координаторки можна чекати чого завгодно. Вона нам повторювала, що ми можемо повертатися в Україну, що такі, як ми, тут не потрібні».

На той час Вікторія вже зв’язалася з волонтеркою Андреа Горватовою, яка вислухала її і зрештою допомогла організувати нове житло. Хоч жінка і хотіла непомітно покинути монастир, але їй це не вдалося. «Координаторка живе по сусідству з монастирем, тому все бачить. Коли я спробувала піти з речами, вона перегородила мені дорогу. Зі мною прийшли мої знайомі, які допомагали мені з переїздом. Вони були безпосередніми свідками того, що коїлося».

Координаторка разом із сестрою Бернадеттою перегородили їй дорогу. «Говорили мені, що я не можу піти, доки не заплачу за минулі місяці. Вона була явно шокована тим, що я справді їду. Вона кричала на мене та моїх знайомих. Я сказала їй, що якщо вона мене не відпустить, то я викличу поліцію. Коли вона зрозуміла, що я налаштована серйозно, раптом схаменулась і відпустила мене», – описує Вікторія.

За словами Вікторії, кілька біженців, які перебували в монастирі, мовчки сплачували добровільний внесок і не скаржилися. «Декого такі умови, може, й влаштовують – платити і мовчати. Інші просто бояться втратити дах над головою і навіть не підозрюють, що у них є якісь права. Вони в чужій країні, у багатьох є діти і вони не знають, куди з ними подітися», – каже Вікторія. «Я сама не герой, ніколи не скаржилася, але мене ніколи не принижували так, як тут», – зізнається жінка.

Що переживають ті, хто залишився

Умови в монастирі нам також описала Наташа (на її прохання ми теж змінили ім’я), яка досі живе там із сім’єю.

«Коли ми приїхали сюди, то казали собі: монастир? Таж вони святі люди! Ми читали статті в Інтернеті про те, що сестра Бернадетта отримала нагороду Словачка року. Втім, як вона поводиться насправді? Інколи навіть не вітається, каже нам, що ми «голодна Україна», заважає навчати наших дітей», – описує Наташа.

Наприклад, коли хлопці ганялися один за одним з іграшковими пістолетами, сестра Бернадетта прийшла вичитувати їхніх батьків. «Вона кричала, про що ми думаємо, коли ми починаємо війну в нашій країні, ми приходимо сюди і даємо дітям гратися зі зброєю. Я їй пояснила, що якби в нас не було війни вдома, то ми не мали би причин сюди приїжджати», – розповідає Наташа. Наступного дня, повернувшись з роботи, вона виявила, що сестра Бернадетта змусила її 15-річного сина рубати дрова разом з іншим підлітком – без відома їхніх батьків.

Ситуація загострилася головним чином після того, як кілька тимчасових переселенців, у тому числі Наташа, відмовилися підписати договір добровільного внеску. «Координаторка кричала на нас, ображала. Вона сказала, що ми тут безправні, що ми ніщо, що ми тут наїлися і не хочемо платити. Мовляв, якщо не підпишемо, то ввечері можемо забиратися геть. Я сказала, що у нас є договір, згідно з яким ми маємо право жити тут до 31 серпня. Вона сказала мені, що вона вирішує, хто залишиться, а хто піде».

Коли Наташа відмовилася платити, координаторка відключила її холодильник від електрики. Коли Наташа ввімкнула його знову, координаторка і сестра Бернадетта вимкнули всім мешканцям електрику та воду.

«Тоді ми вже викликали поліцію», — згадує Наташа про інцидент, свідками якого стали волонтерка Андреа Горватова та її чоловік. Тимчасові переселенці подзвонили їй, бо боялися, що через мовний бар’єр не зможуть пояснити поліцейським ситуацію.

«Коли поліція приїхала, координаторка в нашій присутності сказала, що у нас просто зламався котел», – розповідає Наташа. «А коли поліцейські пішли, вони знову все включили».

Андреа Горватова також підтверджує її слова. «Коли я розповіла поліції про інші речі, які відбуваються в закладі, в основному про стягнення плати за проживання, мені сказали, що вони не юристи і займатимуться лише відключенням світла та води».

Наташа зізнається, що якби їй було куди піти, вона б це зробила. Однак можливості розміщення біженців сьогодні дуже обмежені.

Психологічно цю «задуху» в закладі тяжко переносити, найбільше Наташу турбує те, що це впливає і на їхніх дітей. Координаторка кілька разів говорила українці, що якщо її син не буде слухатися, то вона «дасть йому ляпасів» і «відлупцює». Коли Наташа відповіла їй, що та за жодних обставин не повинна чіпати дитину, а якщо торкнеться, то вона подасть на неї до суду. На що координаторка відповіла: «Поїдеш прямісінько в Україну!»

Групові психологічні сеанси, які відбуваються в монастирі, у цьому контексті нагадують абсурд. Вони завжди відбуваються словацькою мовою та в присутності координаторки та сестри Бернадетти. «Як я можу відкрито сказати, що я відчуваю, коли вони теж там сидять?! Крім того, я погано розумію словацьку мову і не можу говорити про свої труднощі перед групою людей», — каже Наташа.

Що стверджує керівництво Дому для мігрантів

Denník N має у своєму розпорядженні копії кількох договорів про добровільні внески, договори про надання житла емігранту, а також підтвердження перерахування «добровільних внесків» через інтернет-банкінг на рахунок конгрегації.

Крім того, ми також маємо копію «договору про добровільний внесок і добровільну роботу», де конгрегація пропонує одній з переселенок «продовжити проживання в окремих кімнатах з санітарними вузлами», «повну систему харчування зі сніданком, обідом і сухою вечерею», «послуги психолога та координатора з питань службового та санітарного характеру», а з 1 червня пропонує їй ці послуги «для допомоги в утриманні прибудинкової території» (підмітання, миття підлоги, сортування сміття, вивезення відсортованих відходів…) вартістю 200 євро. Завдяки цьому ця жінка не повинна платити 100 євро на місяць за себе і 50 євро за дитину, навпаки, вона отримує «зарплату» 50 євро на місяць. Договір також має печатку конгрегації.

«З формулювання умов виплати допомоги на проживання тимчасових переселенців зрозуміло, що суб’єкт проживання, який отримує допомогу на проживання біженців, не має права вимагати від розміщених біженців доплати, і звісно це ненормально, якщо таке прикривається якимись «добровільними внесками», які, до того ж, навіть не є добровільними», – каже директорка Центру правової допомоги (Centrum právnej pomoci) Зузана Штєвулова.

«З самого слова «добровільний внесок» зрозуміло, що при його сплаті має бути дотримана умова добровільності, тобто надання послуги не може бути обумовлене сплатою «добровільного внеску», оскільки елемент добровільності було б там втрачено», – пояснює адвокат Штєвулова.

Серед тих перших, до кого Denník N звернувся з питаннями, стала координаторка Дому для мігрантів у спасительок Міхаела Сабов-Теттінгерова та провінційна настоятелька Конгрегації Сестер Найсвятішого Спасителя, сестра Франтішка – Пауліна Гудакова.

У минулому Міхаела Сабов-Теттінгерова була директоркою приватного Центрально-словацького телебачення, яке припинило мовлення у квітні минулого року. Відтоді вона працює фрілансером. Зі статей у ЗМІ зрозуміло, що вона живе неподалік від монастиря і спочатку приїжджала допомагати лише як волонтер. Згодом конгрегація найняла її на посаду координаторки.

Керівництво конгрегації: Ми не володіємо інформацією, що додаткова плата могла би вважатися незаконною

По тому, як минув тиждень після нашого запиту, керівництво конгрегації та Міхаела Сабов-Теттінгерова надіслали нам спільні відповіді на наші запитання.

Хто вирішив, що поселені біженці повинні підписувати так званий «Договір про добровільний внесок», у якому вони зобов’язуються оплачувати проживання, харчування та інші речі?

Конгрегація отримує від держави допомогу для тимчасових переселенців лише на проживання. Договір про добровільний внесок був запропонований конгрегацією, яка є власником будинку й котра несе всі витрати на проживання, харчування, персонал, допомогу в працевлаштуванні та медичні послуги, допомогу в розміщенні дітей у шкільних приміщеннях, психологічні послуги, посередництво в матеріальній допомозі переселенцям тощо. Не підписання договору переселенцем не має наслідків.

Ви усвідомлюєте, що коли ви отримуєте субсидію від держави на житло біженців, вимагати ще «добровільний внесок» на житло є незаконним?

Договори про добровільні внески не мають характер вимагання, якщо добровільні внески призначені для покриття витрат, пов’язаних з наданням допомоги. Ми не володіємо інформацією, що додаткова плата могла би вважатися незаконною.

Я розмовляла з кількома жінками-біженками, які перебували в Домі для мігрантів у спасительок, які також скаржилися на неадекватну поведінку пані Сабов-Теттінгерової і сестри Бернадетти. Знаю, що ви теж вже отримували скарги на умови в Домі для мігрантів. Чи збираєтеся ви вжити заходів? Якщо так, то яких?

Жодних скарг ми не реєструємо. Ми активно розробляємо налаштування системи та ініціативи для покращення співіснування у співпраці з містом Банська Бистриця та координаційною командою Банскобистрицького самосправного краю; Управлінням праці, соціальних питань та сім’ї; з єпархіальною благодійною організацією Банська Бистриця та з Управлінням охорони здоров’я у питаннях ковіду.

Ми маємо інформацію від Ліги психічного здоров’я, що її співробітників не пустили в Дім для мігрантів. З якої причини?

Ми надаємо психологічний супровід мешканцям дому з перших днів, зараз психологічний супровід здійснюють два психологи для індивідуальної терапії та третій психолог для групової терапії. Ліга психічного здоров’я запропонувала нам співпрацю електронною поштою лише 22.07.2022.

Згідно з декількома заявами, групові психологічні заняття відбуваються у закладі словацькою мовою, крім того, у присутності вас і медсестри, хоча ви не маєте психологічної підготовки, і жінки-біженки не почуваються комфортно. На вашу думку, це нормально?

Лише в одній частині групової терапії сестри конгрегації та координаторка проєкту брали участь у позиції клієнта, як частини спільноти, яка займається міжкультурною комунікацією. Це була взаємна домовленість між надавачами допомоги, переселенками та психологинею, яка вела групову терапію.

Чимало свідків описали нам інцидент, через який викликали поліцію. Кажуть, координаторка погрожувала їм відключити воду та світло, і врешті це зробила. Як ви можете це пояснити?

Поліцейських викликали з приводу уявного відключення води. Зрештою, поліція констатувала, що тепла вода тече. Ми не відключали мешканцям гарячу воду та електроенергію жодного разу, окрім необхідних технічних відключень на ремонт.

Багато переселенців та їхні діти не задоволені обідами, які вони отримують, і воліють готувати собі самі. Чому це неможливо?

З гігієнічних та технічних міркувань приготування їжі на кухні нашого будинку неможливе. Тому ми забезпечили доставку гарячої їжі, сніданків та вечерь, а також перекусів та обідів для дітей.

Пані Сабов-Теттінгерова, декілька людей скаржаться, що ви кричите на них, ображаєте їх, тикаєте їм, «посилаєте» назад в Україну, кажучи їм, що вони не мають тут жодних прав. Це нам також підтвердили люди, які не перебувають безпосередньо в закладі, але були свідками таких ситуацій. Як ви можете це пояснити?

Ми не знаємо про неналежну поведінку нашої працівниці та наших сестер, які живуть у спільноті будинку, щодо поселених переселенців.

Чи буде Міхаела Сабов-Теттінгерова й надалі координувати діяльність Дому для мігрантів у спасительок?

Так, ми повністю їй довіряємо.

Чим вже займаються органи влади?

Волонтерка Андреа Горватова крім Ліги психічного здоров’я зв’язалася з місцевою владою. В офісі міського голови Банської Бистриці нам підтвердили, що місто отримало скаргу про підозру в несанкціонованому зборі плати за проживання в цьому закладі.

«На підставі цієї ініціативи ми перевірили, чи справді надавач житла має право на компенсацію за надання житла для проживання. Ми з’ясували, що надавач житла має на це право, а також укладає договори про добровільний внесок. Ми порадили тим, хто виїжджає, вивчити свої договори про надання житла та вжити заходів, якщо вони підозрюють порушення правил», – написали нам з офісу міського голови.

Віце-мер Мілан Ліхий також особисто зустрівся з представниками Конгрегації Сестер Найсвятішого Спасителя, «щоб допомогти виправити зрив відносин між постачальниками житла та переселенцями». «Обом сторонам пропонували допомогу міста. Віримо, що після наступної зустрічі з метою налагодження контактів та налагодження подальшої ефективної допомоги біженцям і тим, хто надає допомогу, ми знайдемо шлях подальшої взаємної співпраці».

Рішення про надання державної компенсації на проживання біженців приймає Міністерство внутрішніх справ. Тому ми хотіли дізнатися, чи буде міністерство просити конгрегацію повернути державні внески. Канцелярія міністра внутрішніх справ написала нам, що муніципалітет уповноважений здійснювати перевірку виконання умов для надання допомоги на проживання переселенців відповідно до Закону про притулок.

У Міністерстві внутрішніх справ нам підтвердили, що для отримання субсидії на проживання біженців необхідно, щоб житло було надано безкоштовно, а в житло також входять витрати на воду, газ та електроенергію. «Інші додаткові послуги — за погодженням між орендарем та орендодавцем», — пояснюють у міністерстві.

У цьому випадку «проживання» також було прямо зазначено в договорах добровільних внесків. «Відповідно до вищезазначеного, Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки передасть дану ініціативу до міста Банська Бистриця. У разі виявлення несанкціонованої виплати допомоги Міністерство внутрішніх справ Словацької Республіки вимагатиме повернення суми допомоги, яка була виплачена з порушенням Закону про притулок», – додали в МВС.

Справою вже активно займається Міністерство праці, соціальних справ та сім’ї, яке припускає, що «розслідуватиметься також у рамках кримінального провадження після подання кримінальної заяви». «Міністерство повідомило про підозру у злочинній діяльності через підозру у нецільовому використанні коштів субвенції на проживання переселенців з України. Департамент звернувся з клопотанням про розслідування підозри у вчиненні злочину шахрайства з наданням субсидій (§225 Кримінального кодексу), або іншого кримінального правопорушення», – написали в Мінпраці.

Зузана Штєвулова погоджується з процедурою Міністерства праці та вважає, що ця процедура може мати кримінальні наслідки для надавача житла.

Заяву про кримінальне правопорушення в поліцію можна подати і в разі підозри у психологічному тиску та погрозах. «Вони мають право на перекладача під час процесу, тож їм не потрібно турбуватися про те, що вони не знають словацької», — каже адвокатка Штєвулова.

Що неприємно вразило представника церкви

Біженці розповіли нам, що на початку монастир також відвідав декан і парох міста Банська Бистриця Габріель Брендза. Ми також хотіли дізнатися його думку.

«Будинок для переселенців на вулиці Колларова був створений у незаселеному монастирі Конгрегації Сестер Найсвятішого Спасителя в перші дні війни в Україні. Оскільки він знаходиться на території нашої парафії, ми намагалися допомогти закладу матеріально та фінансово. Ще більше мене здивувала і неприємно вразила нинішня ситуація», – каже парох.

За його словами, будинок належить громаді, яка створила та забезпечила роботу закладу для переселенців. Пані Сабов-Теттінгерова також є співробітницею конгрегації.

Foto – Ján Krošlák

«Конгрегація має церковно-правову суб’єктність, і я не маю жодної компетенції чи будь-якої влади над її рішеннями», – пояснює декан Брендза.

Після спілкування з віце-мером Банської Бистриці Міланом Ліхим священник поговорив по телефону з керівництвом конгрегації, яке, за його словами, пообіцяло йому, що займеться даною ситуацією та вирішить її. «Я хочу, щоб ситуація була вирішена, і якщо було порушення прав людини чи чинного законодавства, щоб було встановлено справедливість і відшкодування», – додає декан.

Волонтерка Андреа Горватова каже, що церква в Банській Бистриці – чи то католицька, чи то євангельська – дуже допомагає їм від початку війни в Україні. «Я вважаю, що в даному випадку йдеться про збій двох осіб – координаторки, яка навіть не є членом цієї конгрегації, і однієї сестри. Я вважаю, що це виняток усередині церкви».

За її словами, було б не дуже гарною ідеєю, якби дім для переселенців закрили і перестали надавати житло. «Нехай це продовжується, але інші люди повинні керувати цим, пані Теттінгерова не може продовжувати це робити. Зробити щось не так гірше, ніж не зробити цього зовсім. Усе середовище сьогодні нездорове, мені особливо шкода тих дітей, які є свідками конфліктів і тиску на батьків», – додає вона.

Andrea Horváthová. Foto – Ján Krošlák

Що мало би змінитися

Люди, які проживають у закладі, підтвердили, що після того, як ми зацікавилися умовами в монастирі та звернулися до влади, у закладі відбулося кілька «перевірок» і почали відбуватися зміни. «Координатор обійшла жінок і сказала, що якщо вони хочуть тут залишитися, то нехай підпишуть її папери. Але до мене з цього приводу вона не прийшла», – розказує Наташа.

«Раніше у нас тут клеїли оголошення, що в Україні холера, тому нам заборонено готувати. Однак кілька днів тому координаторка їх прибрала і тепер можна готувати», – додає вона.

Чи буде в цьому випадку достатнім «засобом» повернення незаконно отриманих внесків, а то й притягнення до кримінальної відповідальності за шахрайство?

Жінки-біженки кажуть, що жили під психологічним тиском у закладі, їхні діти були свідками того, як на їхніх матерів кричали та погрожували викинути їх на вулицю. Чи можна в такому разі говорити й про психологічне насильство?

«У будь-якому випадку це середовище, яке, на нашу думку, не покращує їх психічне здоров’я, а, навпаки, через складну ситуацію, в якій вони опинилися, представляє додаткові загрози, які його погіршують», – каже Андрей Вршанський з Ліги психічного здоров’я.

За його словами, небезпечне саме те, що це заклади, за якими ніхто не наглядає. «За кордоном у статистиці вже є випадки знущань та експлуатації українських біженців, тут ми їх не бачимо. Щось відбувається під поверхнею, а зовні всі вдають, що допомагають українцям. Напевно, це не зовсім так», – зазначає він.

Його також вразило свідчення про те, що групові психологічні сеанси проводяться в будинку для мігрантів словацькою мовою та в присутності керівництва закладу. «Це повна нісенітниця. Людина, яка приїжджає до Словаччини як біженець, не довіряє чужому середовищу. Якщо до нього прийде співвітчизник і розмовлятиме його мовою, він може навіть не найбільший знавець психології, але має хоч якийсь досвід у цьому, то це, природно, вселятиме довіру. Основою в даному випадку є довіра», – каже Вршанський.

Він також зазначає, що основою будь-якого психологічного методу, за винятком ситуацій, що загрожують життю, є добровільність. «Жоден примус не працює і може бути надзвичайно шкідливим».

За словами Вршанського, випадок із Банської Бистриці, звичайно, не унікальний. «Це залежить від стійкості людини, від того, як вона дає цьому раду і чи зможе вона це витримати».

На його думку, допомогло б, якби влада почала займатися контролем цих об’єктів і щоб біженці не залежали лише від допомоги активних волонтерів і некомерційних організацій.

«Люди, які допомагають, впевнені, що роблять усе, що можуть, але це може бути зовсім не так. Не варто одразу говорити про відверту кримінальну діяльність, яка, безперечно, теж трапляється, але навіть ті, хто допомагають, можуть робити це не дуже добре, більше того, можуть бути «вигорілими», втомленими. Вони також інколи роблять те, чого не повинні робити за жодних обставин».

Епілог

У середу, 27 липня, керівництво Дому для мігрантів скликало збори всіх мешканців, на яких уже був присутній перекладач. Переселенці прослухали оголошення, яке згодом також було розміщено на дошці оголошень.

У ньому зазначалося, що з 1 серпня їм не надаватиметься ні їжа, ні матеріальна допомога.

Згідно з договорами, вони можуть жити в монастирі до 31 серпня. Після цього «деякі договори» на проживання будуть продовжені. Проте з 12 особами, зазначеними в повідомленні, угоди не будуть продовжені. Йдеться про родини, які розповіли волонтерам про проблеми. Вони повинні покинути заклад.

🗳️ Ak chcete podporiť našu prácu pred druhým kolom volieb aj nad rámec predplatného, môžete to urobiť aj darom.🗳️

Máte pripomienku alebo ste našli chybu? Prosíme, napíšte na [email protected].

Українською/Po ukrajinsky

Slovensko

Teraz najčítanejšie